жовтяво
ЖОВТЯ́ВО.
Присл. до жовтя́вий.
Мансарда двигонiла [двигтіла], обнята густим, жовтяво пiдсвiченим димом, вiн бурхав у небо (О. Забужко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
ЖОВТЯ́ВО.
Присл. до жовтя́вий.
Мансарда двигонiла [двигтіла], обнята густим, жовтяво пiдсвiченим димом, вiн бурхав у небо (О. Забужко).