жолобник

ЖОЛО́БНИК, а, ч.

1. Рубанок, що використовується для утворення жолобків різної ширини та радіуса заокруглення.

Під час роботи жолобником треба стежити, щоб положення інструмента не змінювалося при пересуванні його по поверхні деталі (з навч. літ.).

2. Елемент дерев'яної обробки інтер'єру будинків.

У місці примикання перегородки до стелі пришивають карниз, або жолобник, біля підлоги – плінтус (з навч. літ.);

Жолобник використовують для сполучення стінових панелей і безпосередньо стелі (із журн.).