жінонька
ЖІ́НОНЬКА, и, ж., розм., рідко.
Пестл. до жі́нка.
– І де ж це моя жінонька так забарилася? Чи до кума пішла, чи з подругами ляси точить? (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жінонька — Жінка, -ки ж. 1) Женщина. Жінки довге волосся мають, а розум короткий. Ном. № 9034. І жінка одна була у кровотечі років дванадцять. Єв. Мр. V. 25. 2) Жена. Єсть у мене батько і рідная мати, єсть у мене жінки і малії діти. Мет. 94. ум. жінонька, жіночка. Словник української мови Грінченка