забагацько

ЗАБАГА́ЦЬКО, присл., розм.

Те саме, що забага́то.

– Пане Бумблякевичу, мусите зробити для мене ще цю останню послугу .. – Ні! – скрикнув Бумблякевич. – Цього вже забагацько! (Ю. Винничук);

– Огей, панове-молодці, а чи не забагацько місця для вас буде? (Д. Білий).