забагрити

ЗАБАГРИ́ТИ¹, рю́, ри́ш, кого, що.

Док. до багри́ти.

Головкін чобіт з крові об траву витирає. – Забагрив башмак [черевик] (Б. Лепкий);

– Смерть німецьким окупантам? Дуже добре! – Зловісний рум'янець забагрив його обличчя (О. Довженко);

Зімлілі руки сковзанули [сковзнули] вниз, і, забагривши блискуче лезо свіжою червоною кров'ю, він упав набік, не випускаючи лезо з скривавлених долонь (І. Білик).

ЗАБАГРИ́ТИ² див. заба́грювати.