забликати

ЗАБЛИ́КАТИ, аю, аєш, док., діал.

Почати бликати.

Вони [собаки] зупинилися кроків за три від мене і забликали очима (Р. Андріяшик);

При Ждановій з'яві голоколінчики [незаможні козаки] заворушилися, забликали на нього лінивими, неприязними очима (Ю. Мушкетик);

* Образно. – Страшнiше – мужицька старiсть, отой день, .. коли ти станеш нiкому не потрiбним трухляком, а з куткiв на тебе забликають злиднi (М. Стельмах).