заблуканець

ЗАБЛУКА́НЕЦЬ, нця, ч., розм.

Те саме, що забро́да 1.

Бо нащо ж ти їй здався тепер, заблуканець, утікач нещасний, що тільки й можеш бути для матері соромом та ганьбою! (О. Гончар);

* Образно. Серед цієї мізерії купок гнилого хмелиння, повириваних корінців городини – цвів соняшник. Невисокий, на тонкому стеблі – пізній заблуканець літа (Б. Харчук).