забомкати

ЗАБО́МКАТИ, ає, док., розм.

Почати бомкати.

Великий дзвін забомкав часто, мов на пожежу (В. Малик);

Враз загудів, забомкав, скликаючи на віче, дзвін-калатало (В. Нестайко);

Увечері, щойно у львівських церквах забомкали дзвони, дівчата почули під землею якийсь гуркіт, мовби щось раптово осипалося (Ю. Винничук).