заважання

ЗАВАЖА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. заважа́ти.

Основною негативною стороною конфлікту є заважання задоволенню потреб як окремої особи, так і колективу в цілому (з наук.-попул. літ.);

Заважання віросповідуванню є незаконним (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me