заважання
ЗАВАЖА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. заважа́ти.
Основною негативною стороною конфлікту є заважання задоволенню потреб як окремої особи, так і колективу в цілому (з наук.-попул. літ.);
Заважання віросповідуванню є незаконним (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me