заверчений

ЗАВЕ́РЧЕНИЙ, рідко ЗАВІ́РЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до заверті́ти.

Зрушити з місця шуруп, заверчений на заводі, буває дуже важко (із журн.);

Вона вийняла щось заверчене в папір і почала розгортати (Панас Мирний);

Стара гетьманша пiдвела вгору свої пишнi карi очi i зiтхнула важко-важко, аж її широкi плечi та голова, заверчена срiблястою намiткою, пiдвелась вгору (І. Нечуй-Левицький);

Оксана полізла .. в скриню й на самому дні її добула одну з своїх любимих книжок, що була завірчена в бумагу [папір] і схована (Грицько Григоренко);

– Скарби ж, бува, і страху напускають. – Якого ж це страху? – поспитав молодий козак, увесь завірчений скривавленими завоями на ранах, здобутих у бою (О. Ільченко);

Сюжет фільму доволі заверчений і важкий (з Інтернету);

// заве́рчено, заві́рчено, безос. пред.

На фотознімку жінка в довгій спідниці, в блузці з рясними рукавами, голову від спеки завірчено косинкою по самі брови (із журн.).