заврунений

ЗАВРУ́НЕНИЙ, а, е.

Який заврунився, покрився врунами (див. вру́на²).

Під одноманітне, розмірене гурчання танкових моторів снуються спогади. Бачиться заврунене густою озиминою поле, рідне село в долині над Очеретянкою і сяюча синіми вікнами до сонця батьківська хата (Є. Доломан);

* Образно. Простягнув [візник] для знайомства заврунену ластовинням руку: – Панас Михайлович Філозоп (М. Стельмах).