заднювати

ЗАДНЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш.

Док. до днюва́ти.

Другого дня, як сонце оббило трохи росу і як “увесь звір, мовляв старий Сірко, уже заднював”, посідлали коней і всі четверо виїхали на оглядини (І. Багряний);

Вони могли заднювати в іншому місці, треба було тільки пройти ще трохи або зупинитися раніше (Ю. Мушкетик).