заковирювати
ЗАКОВИ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАКОВИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., чим і без дод., рідко.
Шкутильгаючи, вивертати ногу.
Як Сидоркевич перший раз вистрілив, того він не пам'ятав. Але пам'ятав, як “високий” раптом на бігу хитнувся в один бік, потім знов у другий і став бігти, якось чудно заковирюючи ногою (В. Винниченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заковирювати — закови́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови