залапати

ЗАЛА́ПАТИ, аю, аєш, док., розм.

1. Почати лапати (у 1 знач.).

Поставив [Йонька] котелок під кущиком, залапав руками по кишенях, але згадав, що люлька без чубука, зморщився (Григорій Тютюнник);

Довготелесий Родіон залапав по кишенях, шукаючи свій мобільний (Г. Тарасюк).

2. кого, що. Забруднити, неодноразово торкаючи; замацати.

Пошкодити міні-диск дуже складно. Його не можна подряпати чи залапати брудними руками (з наук.-попул. літ.).