залихоманити

ЗАЛИХОМА́НИТИ, ить, док., кого, що і без прям. дод., розм.

Почати лихоманити.

Різдво, що поволі наближалось, залихоманило духовним училищем, перекинуло шкереберть ще з осені встановлений розклад навчальної роботи (М. Сиротюк);

// безос.

– Вашмосць почуває себе негаразд? – стурбовано питає Кононович. – Дріб'язок, – посміхається воєвода і, підтримуваний слугами, всідається в м'який фотель, слуги вкутують йому ноги пледом. – Трохи залихоманило (В. Чемерис);

Пасикевича залихоманило: – Я цього не забуду вам і на тому світі (М. Стельмах);

Залихоманило завод... Для нас смішні проблеми ті! В цехах крутити вальс-гавот Ми радим для ритмічності (А. Крижанівський).