замандрувати

ЗАМАНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм.

Мандруючи, потрапити куди-небудь.

– Це Олексій Корнієнко, попович з Лубен, Богданів похресник. Замандрував сюди від пана Яреми, котрий хотів його .. у підданство підібрати (А. Чайковський);

У дверях стирчав ключ. Той, хто замкнув її [Лютецію], був певний, що жодна чужа душа сюди не замандрує (Ю. Винничук);

* Образно. Писати ж було не дуже безпечно: хто зна, в чиї руки міг замандрувати сей лист (М. Грушевський);

З акварелей посміхаються квіти з різних куточків світу, що замандрували на художні полотна митця (із журн.).