замочник
ЗАМО́ЧНИК, а, ч., розм.
Майстер, який виготовляє чи ремонтує замки (див. замо́к¹ 1).
Жили при палаці священики, ченці, свічкогаси, кантори, які ублажали слух князя й княгині солодким церковним співом, повно було придворних, ключників, замочників, стольників, чашників, опальників (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- замочник — -а, ч. Слюсар, що ремонтує замки. Великий тлумачний словник сучасної мови