занапащення

ЗАНАПА́ЩЕННЯ, я, с.

Дія за знач. занапасти́ти.

Становище Самойловича було тим прикріше, що й у краю не мав він особливих симпатій. Особливо пошкодило йому в опінії українського громадянства занапащення автономії української церкви (з наук. літ.);

Харизматом стає людина, яка уособлює світле, Боже начало. Така особа, за своєю природою, просто не здатна до морального занапащення суспільства (із журн.).