занудно

ЗАНУ́ДНО, розм.

Присл. до зану́дний.

– Що батько скажуть! Третина ж грошей!.. – дивлячись на різні ласощі, занудно скімлив Ясь. – Поб'ють... Їй-богу, всиплють не менше, як у бурсі... (Василь Шевчук);

Цідить мжичка їдко і занудно, Вибира з-під коміра тепло (Б. Олійник);

Щось бурмоче [Еклі] собі під ніс – так занудно-занудно (О. Логвиненко, пер. з тв. Дж. Селінджера).