запахкотіти

ЗАПАХКОТІ́ТИ¹, ти́ть, док., чим і без дод., розм.

Почати пахкотіти (див. пахкоті́ти¹); підсил. до запа́хкати.

Запахкотіли далекі тимпани, немовби вибиралось у похід велике військо (Валерій Шевчук);

– Що за... – згукнув був Холмс, але урвав і тільки глибше вгруз у крісло, похнюплено й відчайдушно запахкотівши люлькою (із журн.).

ЗАПАХКОТІ́ТИ², ти́ть, док., розм.

Почати пахкотіти (див. пахкоті́ти²); підсил. до запа́хнути 1.

Зашелестіла трава, запахкотіли тонко квіти (О. Бердник);

Перед чільними вікнами запахкотіли високі, як топольки, мальви (із журн.).