запотребувати

ЗАПОТРЕБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. чого і без дод. Відчути потребу, необхідність чого-небудь.

– Гарна будова! – сказав Максим до дружинників, що заставляли столи. – Але що ж, ми мусимо її розібрати. Звісна річ, ми не будемо її ні валити, ні палити, але зложимо все порядно на купу, щоб боярин, коли запотребує, міг собі все те забрати (І. Франко);

Нове покоління запотребувало нового осмислення національної ідеї (О. Забужко).

2. кого, що. Офіційно запропонувати зробити що-небудь, з'явитися куди-небудь.

Координаційна рада облдержадміністрації з питань розвитку підприємництва має право запотребувати та заслухати на своїх засіданнях інформацію керівників органів державного нагляду (контролю) в області з питань, що належать до компетенції ради (з мови документів);

Службові особи державної податкової служби мають право запросити (а не запотребувати з'явитися) платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів такими платниками податків (із журн.).