запропащення
ЗАПРОПА́ЩЕННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. запропасти́ти.
До чого доведуть мої найближчі наступники велике діло, яке я розпочав? Тільки до занепаду й запропащення цілковитого (П. Загребельний);
Тим часом отримала відповідь з Києва про “Фат[альную] вдову”, що тепер, за давністю літ, неможливо відшукати слід запропащеної рукописі, та й винуватців того запропащення теж “у ступі не влучиш” (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me