запідозрювання
ЗАПІДО́ЗРЮВАННЯ, я, с., рідко.
Дія за знач. запідо́зрювати.
Їх – купка спритників і більш нічого; однак володіють на арені життя неодмінно .. Бо діють могутністю злагодженого запідозрювання і самісно [самовільно] привласненими правами: переслідувати до кінця, до погибелі (В. Барка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me