запідозрювання

ЗАПІДО́ЗРЮВАННЯ, я, с., рідко.

Дія за знач. запідо́зрювати.

Їх – купка спритників і більш нічого; однак володіють на арені життя неодмінно .. Бо діють могутністю злагодженого запідозрювання і самісно [самовільно] привласненими правами: переслідувати до кінця, до погибелі (В. Барка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me