зарин
ЗАРИ́Н, у, ч.
Органічна сполука, безбарвна речовина, що використовується як бойовий отруйний засіб нервово-паралітичної дії.
Аналізи передано до спецлабораторій .. Хто каже, що це був рицин, типу зарину, як колись у токійському метро. Хто – що отрута з групи ендотоксинів (Л. Костенко);
Зарин змішується у всіх співвідношеннях з водою й розчиняється в органічних розчинниках (з наук. літ.);
Захистом від зарину є протигаз (з наук.-попул. літ.);
Пара зарину за середніх метеорологічних умов може поширюватися за вітром до 20 км від місця застосування (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зарин — -у, ч. Фосфорорганічна сполука, безбарвна рухлива рідина; отруйна речовина нервово-паралітичної дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зарин — зари́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- зарин — зари́н органічна сполука, безбарвна рухлива рідина; отруйна речовина нервово-паралітичної дії. Для захисту від З. застосовують протигаз. Словник іншомовних слів Мельничука
- зарин — Бойова отруйна речовина нервово-паралітичної дії; рідина; належить до групи фосфороорганічних сполук. Універсальний словник-енциклопедія