заронений
ЗАРО́НЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до зарони́ти.
Душа [Максима] трималася досі лише за усмішку – за людську усмішку, викрадену в богів і заронену в неї (І. Багряний);
В освяченім лоні пекучо-солоні краплини, заронені в росяну ніч, опуклюють світлом тремтливі долоні, що тінь відгортають від спогаду пріч (П. Мовчан).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me