зарубцьовувати

ЗАРУБЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАРУБЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., що.

Заживляти, затягувати (у 6 знач.), утворюючи рубець (про рани, ушкодження і т. ін.); рубцювати.

Здатність зарубцьовувати рани після ушкодження мають картопля й батат (з навч. літ.);

Методами психотерапії та фітотерапії лікар зарубцьовує виразки, лікує ішемічну хворобу, гіпертонію (з газ.);

* Образно. За столом надривно плачуть дві жінки – стара і молода. І ніхто вже не втішить їх, ніхто, тільки, можливо, час якось зарубцює болі (М. Стельмах).