заскнілий

ЗАСКНІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до заскні́ти 1, 2.

З приводу Гейне Марія трохи образилася .. Для неї він був хоробрим барабанщиком у боях проти рутини, заскнілого міщанства (О. Іваненко);

Семен не наважувався розповісти матері про брата, боячись поранити її і без того заскнілу душу (із журн.);

// у знач. ім. заскні́лий, лого, ч. Той, хто заскнів (у 2 знач.).

Якщо людська рука не торкатиметься до цих струн [кобзи], то вітер бринітиме ними, розбуджуючи сплячих і заскнілих! (І. Пільгук).