1. Словник української мови у 20 томах

заскубти

ЗАСКУ́БТИ, бу́, бе́ш, док., розм.

1. кого, що. Почати скубти.

Зачіпала [попадя] і товкла Куди довелося, На остаток заскубла Попа за волосся (С. Руданський);

Вівці розбрелися схилом і спокійно заскубли траву (із журн.).

2. кого. Замучити кого-небудь, скубучи, щипаючи.

Гуси кинулися на нього, засичали й заґелґотали – заскубли бідне курча до смерті (із журн.).

3. кого, перен. Зацьковуючи, допекти, дошкулити кому-небудь; замучити нападками.

– Заскубуть, заклюють вони мене, мамо, як лихі шуляки голубку (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заскубти — заску́бти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. заскубти — -бу, -беш, док., розм. Замучити, скубучи, щипаючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заскубти — ЗАСКУ́БТИ, бу́, бе́ш, док., розм. Замучити, скубучи, щипаючи. *Образно. — Заскубуть, заклюють вони мене, мамо, як лихі шуляки голубку (Н.-Лев., II, 1956, 327). Словник української мови в 11 томах
  4. заскубти — Заскуба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. заскубти, -бу, -бе́ш, гл. 1) Часто и много драть за волосы; вообще подвергать постоянному дурному обращенію: побоямъ, преслѣдованіямъ и пр. 2) Хватить за волосы. Кільки заскуб чуприни, тільки і вирвав. Словник української мови Грінченка