засмутніти
ЗАСМУТНІ́ТИ, і́ю, і́єш, рідко.
Док. до смутні́ти.
Ніби здогадуючись, про що думав Іван Семенович, Юрко тихо й засмутнівши спитав: – Татусю! А мама швидко прийде додому? (М. Івченко);
О, вона добре знає, що то – козаки. І чогось засмутніла, замислилась (М. Хвильовий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- засмутніти — засмутні́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- засмутніти — Засмутні́ти, -ні́ю, -єш гл. Опечалиться. Словник української мови Грінченка