застуджений

ЗАСТУ́ДЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до застуди́ти.

В .. Остюка застуджені вуха: в них шумів, верещав, ляскав, співав, сміявся паризький день (Ю. Яновський);

У нього давно застуджені нирки (З. Тулуб);

Теплий ватяник зав'язала [тітка] На застуджений свій поперек (В. Симоненко);

Сухоти, як шашелі, точать в неволі Застуджені груди і душу мені (І. Гнатюк);

Під стіною, низько схиливши голову над паперами, сиділа секретарка сільради Дуся, безперестанно шморгаючи застудженим серед літа носом (М. Матіос).

2. у знач. прикм. Який застудився.

Застуджений Василько з кожним днем усе дужче кашляв (П. Панч);

Гарчав пес або вовк, і в той гаркіт уплутувалося надсадне гудіння, немов кашляв застуджений віл (І. Білик);

– Облиш цей ковпак, він уже мені не потрібний. – А вітер... – Не так я вже й застуджена... Нічна прохолода піде мені на користь. Я ж квітка (А. Перепадя, пер. з тв. А. де Сент-Екзюпері);

З вини застуджених водіїв щорічно відбуваються тисячі аварій (із журн.);

// Власт. людині, яка застудилася.

Хома помалу одходив. Злість і прокльони розсипались раптом в хриплий, застуджений сміх (М. Коцюбинський);

Чийсь застуджений голос подав у темряву: – У кого є діти, хай піднімуть руки (В. Кучер);

* Образно. В порту .. перегукувались найрізноманітніші гудки – від важкого, застудженого баса голландського пароплава до тоненького гудочка двомісного катера (В. Собко);

* У порівн. Голос хрипкий, здушений, як застуджений (В. Винниченко);

// у знач. ім. засту́джений, ного, ч.; засту́джена, ної, ж. Той (та), хто застудився (застудилася).

У таборі багато застуджених, у когось температура (Л. Костенко).