засухо
ЗАСУ́ХО.
Присл. до засухи́й.
Восени в Тернополі було засухо (з газ.);
– Мабуть, засухо повечеряли, і шлунок спокою не дає, а може, і щось друге (Б. Лепкий);
Репортаж про футбольний матч звучав засухо (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me