засухо

ЗАСУ́ХО.

Присл. до засухи́й.

Восени в Тернополі було засухо (з газ.);

– Мабуть, засухо повечеряли, і шлунок спокою не дає, а може, і щось друге (Б. Лепкий);

Репортаж про футбольний матч звучав засухо (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me