зашіптування

ЗАШІ́ПТУВАННЯ, я, с.

Дія за знач. заші́птувати.

Церковний суд карав старовинне викрадення дівчат для шлюбу, чарівництво, відьомство, зашіптування, варіння чудодійного зілля, молитви й жертви по лісах і водах (з наук. літ.);

Деякі елементи шаманізму збереглися в казках багатьох народів, трансформувалися в тексти замовлянь, зашіптувань, заклять, обрядових пісень (з навч. літ.);

Ворожіння, закляття, зашіптування й чарування багато століть практикувалися серед слов'ян навіть після прийняття християнства (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me