збаламученість

ЗБАЛАМУ́ЧЕНІСТЬ, ності, ж., розм.

Стан за знач. збаламу́чений.

Високий рівень забрудненості та збаламученості ґрунтових вод стає причиною утворення грязьових та селевих потоків, що призводять до підводних зсувів, обвалів ґрунтів (з навч. літ.);

Через свою збаламученість, а точніше – якусь патологічну легковажність, ця дівчина часто мала серйозні проблеми і в навчанні, і в особистому житті (із журн.);

* Образно. Не сиділи по таборах тільки пристосуванці. Поламані долі, змарновані сили, скривджені душі. Наша прекрасна “буря у склянці води”! Поверховий погляд бачив тільки піняву і збаламученість громадського опору (із журн.).