збентежено

ЗБЕНТЕ́ЖЕНО.

Присл. до збенте́жений.

Метелиця, похнюпившись, чухав цупкими, як цурупалки, пальцями потилицю і збентежено зиркав на Арсена (В. Малик);

Наступного ранку він зустрів мене радісно, схвильовано і... трохи збентежено (О. Бердник);

А він і далі мовчав і дивився їй за спину, дивився вперто, некліпно, стривожено чи збентежено, дивився, забувши про поштивість (П. Загребельний);

– Маргарито! – збентежено вигукнула Бланка. – Та замовкни ж нарешті! (О. Авраменко, В. Авраменко).