збирацтво
ЗБИРА́ЦТВО, а, с.
Збирання чогось важливого, актуального або цікавого для науки і мистецтва; колекціонування.
Суспільний інтерес до збирацтва й вивчення пам'яток історії та культури, старожитностей у Західній Європі виник у добу Відродження (з наук. літ.);
Рух спричиненого романтизмом збирацтва був водночас і рухом, спрямованим на колекціонування художньо вартісних словесних надбань народу (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me