збирацтво

ЗБИРА́ЦТВО, а, с.

Збирання чогось важливого, актуального або цікавого для науки і мистецтва; колекціонування.

Суспільний інтерес до збирацтва й вивчення пам'яток історії та культури, старожитностей у Західній Європі виник у добу Відродження (з наук. літ.);

Рух спричиненого романтизмом збирацтва був водночас і рухом, спрямованим на колекціонування художньо вартісних словесних надбань народу (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me