зближений

ЗБЛИ́ЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до збли́зити.

Слова в художньому тексті, досить далекі за своєю семантикою, можуть бути значно зближеними силою конкретної мовної ситуації, силою контексту (з наук. літ.);

Приїжджають у повіт: аж тут вози стоять поряд, а в них у зеленкуватій одежі, зближеній до військової, хлопці та дівчата (М. Малиновська).

2. у знач. прикм. Який зблизився з ким-, чим-небудь; близький (у 4 знач.).

Забудемо залізницю, з її вагоном, що на кілька годин злучив нас у різноманітне, але в кожнім разі зближене товариство (Б. Антоненко-Давидович);

Жарт видався, як ніколи, доречним, а утча і зовсім славною. І для мужів, .. і для жон їхніх, що вважали себе посестрами, а відтак не просто дружніми – родинно зближеними (Д. Міщенко).