збройниця

ЗБРОЙНИ́ЦЯ, і, ж., іст.

Те саме, що зброя́рня.

У самому палаці Василівського замку, відомого як “Замок Попова”, що в Запорізькій області, були збройниця, етнографічні кімнати (зокрема китайська, турецька, індійська), а також бібліотека з рідкісними фоліантами (з наук.-попул. літ.);

Один з районів Стокгольма має назву, що в перекладі означає “Королівська збройниця” (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збройниця — збройни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. збройниця — Збройни́ця, -ці ж. Арсеналъ, оружейная палата. Желех. Словник української мови Грінченка