звукопередавальний

ЗВУКОПЕРЕДАВА́ЛЬНИЙ, а, е.

Признач. для передавання звуку.

Мегафон Едісона складався із двох рупорів, з'єднаних довгою звукопередавальною трубкою (з наук.-попул. літ.);

Зовнішнє вухо поєднується з порожниною внутрішнього вуха через звукопередавальну систему, яка складається з барабанної перетинки і трьох невеликих кісточок – молоточка, коваделка і стремінця (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звукопередавальний — звукопередава́льний прикметник Орфографічний словник української мови