зв'язник

ЗВ'Я́ЗНИК, а, ч., спец.

Речовина, здатна зв'язувати між собою частинки дрібнодисперсних матеріалів у монолітний продукт.

Розрізняють зв'язники органічні (бітуми, смоли та ін.), неорганічні (цементи, глини, рідке скло, чавунна стружка та ін.) та комбіновані (бітуми і глина, вапно і сульфітні луги та ін.) (з наук.-попул. літ.);

У процесах масляної агломерації вугілля використовують як зв'язник широкий спектр речовин нафтового походження (мазути, дизельне пальне, гас тощо), кам'яно-вугільні смоли, вторинні масла, відходи масложирового виробництв (із журн.).