згаювати

ЗГА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., рідко, ЗГА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., що.

Те саме, що га́яти 2.

Не переймається [Селім] державними справами, згаює час у ловах та пиятиках (П. Загребельний);

Виїжджала Мася на саму другу Пречисту; вибрала мати свято, щоб часу не згаяти (А. Свидницький);

Більше як три місяці згаяв [Зінько], у тюрмі сидячи (Б. Грінченко);

Мене чекає така сила роботи, а я згаяв на розвагу два дні! (Б. Антоненко-Давидович);

// Проводити, перебувати якийсь час де-небудь.

Ми в'їхали в перше озерце, де колись неспокійно згаяли ніч (Олесь Досвітній);

// рідко. Розтрачувати, занапащувати (талан).

І даючи тобі талан до ліри, Господь сказав: “Гляди – його не згай!” (Я. Щоголів);

// Заповнювати чим-небудь час.

Люблю корисно і приємно згаювати час (з Інтернету);

Хлоп'ята, поснідавши, і щоб .. згаяти час, задумали гратись у піжмурки (Панас Мирний);

Тихішав у нас гомін, мов у дітей, що перед святом розповідають казку, щоб швидше згаяти час (С. Васильченко);

Щоб згаяти час, я повертався з пошти околичними вулицями (Р. Андріяшик).