згіркло

ЗГІ́РКЛО.

Присл. до згі́рклий 2.

– Ба, коби я писати вмів... Замолоду не мав змоги навчитися, а тепер... Чого Івась не навчився, того Іван не може, – згіркло додав Мотичка (І. Нижник);

Нащадки наші повернуться думками до Володимирового Києва і мовлять згіркло: “Які ж бо вони свого часу були необачні, нехазяйновиті” (з газ.).