здибаний

ЗДИ́БАНИЙ, а, е, розм.

Дієпр. пас. до зди́бати¹.

Шевченко роздразнив одного здибаного ним панка коло Межиріччя і Пекарів, і той би то [начебто] доніс на Шевченка перше жандарму, а потім, коли той не звернув уваги, ісправнику (М. Драгоманов);

Принагідні оповідання знайомих, фігури, здибані в вагоні залізниці, власні спомини та спостереження – все те перетворювалося звільна, протягом літ у більші або менші оповідання та ескізи (І. Франко);

// зди́бано, безос. пред.

Під Чигирином археологи з учнями місцевих шкіл розкопали пошкоджену скарбошукачами могилу енеолітичної доби, здибано бронзового персня походженням із Сирії (із журн.).