зелемозень
ЗЕЛЕМОЗЕ́НЬ, зня́, ч., діал.
Чистотіл.
В основу народної назви чистотілу – зелемозень покладено ту ознаку, що прикореневе листя цієї рослини залишається взимку зеленим (з наук.-попул. літ.);
Зелемозень звичайний.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me