зелемозень

ЗЕЛЕМОЗЕ́НЬ, зня́, ч., діал.

Чистотіл.

В основу народної назви чистотілу – зелемозень покладено ту ознаку, що прикореневе листя цієї рослини залишається взимку зеленим (з наук.-попул. літ.);

Зелемозень звичайний.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me