зелот

ЗЕЛО́Т, а, ч., іст.

Послідовник іудейської соціально-політичної та релігійної течії “непримиренних” (І ст. до н. е.), що виступала проти римського панування.

Соціально-політична та релігійна течія зелотів, що виникла в епоху Маккавеїв у другій половині I ст. до н. е., остаточно оформилася в середині I ст. н. е. (з наук. літ.);

Із фасаду Єрусалимського храму, відбудованого Іродом, зелоти збили навіть золотого орла, що символізував ідолопоклонство і натякав на римське панування (з наук.-попул. літ.);

Зелоти рішуче виступали проти будь-якої форми ідолопоклоніння (з навч. літ.).