зеїн

ЗЕЇ́Н, у, ч., біол.

Білок групи проламінів, що міститься в зерні кукурудзи.

Зеїн – це гранульований аморфний порошок або дрібні пластівці чи гранули жовтого або блідо-жовтого кольору, що мають характерний запах і приємний смак (з наук. літ.);

Висушений у порошок, зеїн витримує нагрівання до 200 °С без видимих ознак розкладання (з наук.-попул. літ.);

У фармацевтичній практиці зеїн використовується як зв'язувальна речовина (із журн.).