зжуритися
ЗЖУРИ́ТИСЯ, зжурю́ся, зжу́ришся.
Док. до жури́тися 1.
– Змарніла ти мені, небого, зжурилася, – говорив, гладячи її рукою по обличчю, а голосом по серці. – Не журися, якось воно буде (Б. Лепкий);
Подібне вже не раз діялося в інших селах, нині ж прийшла черга на Космач, й зжурився Василь, що сил у нього мало – всього четверо чоловіків і Ліда (Р. Іваничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me