зиркання

ЗИ́РКАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. зи́ркати.

Вона ловила його швидке зиркання на неї. І ті здорові, сливе чорні очі ніби запалювали її серце (І. Нечуй-Левицький);

Зиркання і напади сторожів ставали гостріші і лютіші (В. Барка);

Найстарший, орудуючи довжелезним ножем, схожим на печенізьку шаблю, раз у раз позирав у його бік, і від того зиркання Настасові стало млосно (І. Білик).