зламувач
ЗЛА́МУВАЧ, а, ч.
Той, хто здійснює зламування (замка, дверей, інформаційної системи і т. ін.); зламник.
Пепа зауважив, як Варцабич на мить робиться містечковим комп'ютерним генієм з претензіями найбрутальнішого зламувача кодів (Ю. Андрухович);
Про те, щоб проникнути в гараж без ключів, і мови не могло бути, захист від зламувачів там надто серйозний (із журн.);
Основними героями нового закордонного фільму є професійні зламувачі сейфів, які комедійно виконують свою роботу (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me