зламувач

ЗЛА́МУВАЧ, а, ч.

Той, хто здійснює зламування (замка, дверей, інформаційної системи і т. ін.); зламник.

Пепа зауважив, як Варцабич на мить робиться містечковим комп'ютерним генієм з претензіями найбрутальнішого зламувача кодів (Ю. Андрухович);

Про те, щоб проникнути в гараж без ключів, і мови не могло бути, захист від зламувачів там надто серйозний (із журн.);

Основними героями нового закордонного фільму є професійні зламувачі сейфів, які комедійно виконують свою роботу (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me