злютування

ЗЛЮТУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. злютува́ти² і злютува́тися².

Виготовляючи срібні оправи до коштовного каміння, львівський художник не використовує злютування (з газ.);

Піде [кам'яна потерть] на злютування стін у гридницях та вежах, щитів та мечів, пристроїв для оснащення лодій і для управління лодіями (Д. Міщенко);

У своїй новітній історії Україна мала кілька періодів злютування суспільства й держави в єдине ціле (із журн.).