змовець

ЗМО́ВЕЦЬ, вця, ч., заст.

Те саме, що змо́вник.

Ми розмовляли притишеними голосами. Обоє не упевнені, обоє напружені, ми були в цьому глухому закутку ніби змовці перед злочином (А. Любченко);

* У порівн. – Чого це ви? – Ходімо далі, щось скажемо, – промовили ті таємничо, як змовці (С. Васильченко).